Деякі люди казали, що виробництво електродвигуна дуже просте.
Хочу сказати, якщо ви хочете зробити хороший мотор, це не так просто.

1. Тепер ми говоримо про загальні процеси відпалу та гарту для двигунів:
У процесі виробництва та виробництва двигунів, щоб отримати певні переваги в продуктивності певних компонентів, іноді використовуються процеси термічної обробки. Різні матеріали, компоненти та вимоги до продуктивності вимагають різних методів термічної обробки. 1. Процес відпалу включає нагрівання компонентів до температури на 30-50 градусів вище критичної, витримку протягом певного періоду часу, а потім повільне охолодження до кімнатної температури. Застосування обробки відпалу полягає в покращенні внутрішньої структури та технологічності матеріалів; Підвищують пластичність матеріалів і усувають деякі напруги обробки; Для магнітних матеріалів його можна використовувати для усунення їх внутрішньої напруги, покращення магнітної проникності та зменшення втрат енергії. Матеріали, які можна обробляти за допомогою цього процесу, в основному включають чавун, литу сталь, ковану сталь, мідь і мідні сплави, магнітні матеріали, високовуглецеву сталь, леговану сталь і нержавіючу сталь. Зварювальні компоненти двигуна (такі як зварювальні вали, основи зварювального апарату, зварювальні торцеві кришки тощо) і оголені мідні шини ротора повинні пройти необхідні процеси відпалу.
2. Процес загартування включає нагрівання деталей вище критичної температури, витримку їх протягом певного періоду часу, а потім їх швидке охолодження. Охолоджуючим середовищем обрано воду, солону воду, охолоджуючу олію тощо з метою досягнення високої твердості. Зазвичай використовується для задоволення вимог до продуктивності деталей, які повинні витримувати високі навантаження або зносостійкість. Загартування індукційним нагріванням — це метод, який використовує принцип електромагнітної індукції для створення індукційного струму на поверхні заготовки. Завдяки скін-ефекту змінного струму поверхня заготовки швидко нагрівається до аустенітного стану, а потім швидко охолоджується для перетворення структури поверхні на мартенсит або бейніт, тим самим покращуючи поверхневу твердість, зносостійкість і втомну міцність заготовки. при збереженні високої міцності в центральній зоні. Цей метод зазвичай використовується для таких деталей, як вали та шестерні, щоб покращити їх механічні характеристики. 3. Критична температура при термічній обробці означає температуру, при якій змінюється мікроструктура металевого матеріалу, що призводить до значних змін продуктивності. Критичні температури різних металевих матеріалів також різні. Критична температура для термічної обробки вуглецевої сталі становить близько 740 градусів C, і критична температура варіюється для різних марок сталі; Критична температура нержавіючої сталі є відносно низькою, як правило, нижче 950 градусів; Критична температура для термообробки алюмінієвого сплаву, як правило, становить близько 350 градусів; Критична температура мідного сплаву є відносно низькою, як правило, нижче 200 градусів.




